|
Омеляна Мов затаїлася в зимовій тиші Засніжена і ніжно-біла, чарівна, В долині під горбочком й трошки вище Розкинулась селом Омеляна. Її границі тягнуться з під міста, І до сусідніх сіл що в долинах. Вже сніжне покривало вбралося в намисто Розпростерлось на її ланах. Омеляна й весною ніжно-біла, Бо потопає у заквітчених садах, А влітку вся зазеленіла В ній осінь тане в запашних плодах. Лариса Лавренюк |
 
|
03.09.2010